Карчевська Т. М.,  вчитель української мови та літератури  Кіровська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Кроки до впровадження шкільної медіа-освіти та використання                                   мультимедійних технологій

Комп'ютер на уроках української мови та літератури стає звичним засобом навчання. Чимдалі ширшим стає доступ учителів і учнів до новітніх інформаційних технологій, насамперед до Інтернету. Одним із головних провідників глобалізації – інформаційної відкритості – є медіа, що потребує від школи формування особистості, спроможної вибірково сприймати медіа інформацію, вміти адекватно на неї реагувати. Тому вчителям-словесникам необхідно бути добре ознайомленими із Концепцією впровадження медіа-освіти в Україні.

          Медіа-освіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною мас-медіа, включаючи і традиційні (радіо, кіно, телебачення), і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. ЮНЕСКО вважає, що «мас-медіа відіграють важливу роль в освіті молоді в дусі миру, справедливості, свободи, взаємоповаги з метою підтримки прав людини, рівності цих прав для всіх людей і націй, економічного та соціального прогресу».

Медіа-освіта забезпечує людині знання того, як:

·       аналізувати, критично осмислювати та створювати медіа-тексти;

·       визначати джерела медіа-текстів;

·       інтерпретувати медіа-тексти та цінності, поширювані медіа;

·       обирати відповідні медіа для поширення власних медіа-текстів та віднаходження зацікавленої в них аудиторії;

·       одержувати можливість вільного доступу до медіа і для сприйняття,  і для продукування.

Медіа-компетентність (медіа-грамотність) включає в себе:

Розуміння	Уміння
впливу медіа на особистість і суспільство; процесу масової комунікації; контексту медіа;	аналізувати, оцінювати та обговорювати медіа-тексти; створювати медіа-тексти;

         

У навчальній програмі «Українська мова» роботу над складанням медіа-текстів (повідомлення, викладене в будь-якому жанрі медіа: газетної статті, телепередачі, відеокліпу і под.) передбачено. Так, учні працюють над складанням замітки до газети інформаційного характеру, про вчинок людини типу роздуму, пишуть замітку дискусійного характеру, створюють статтю до газети на морально-етичну тему. На мовних олімпіадах і конкурсах учням пропонують написати есе – твір, який цілком відповідає вимогам, що ставляться до медіа-тексту.

Учителеві необхідно враховувати такі принципи медіа-освіти:

·       медіа-освіта – дослідницький процес;

·       медіа-освіта – це швидше діалог, ніж дискусія;

·       медіа-освіта демократизує стосунки між учителем та учнем, надаючи їм можливості для спільних міркувань та діалогу;

·       медіа-освіта унікальна тим, що знання не передаються учням, а відкриваються ними у процесі критичного дослідження та діалогу;

·       медіа-освіта – процес, який триває упродовж усього людського життя.

Уроки з медіа-освіти передбачають такі інноваційні методи сучасної педагогіки як рольові ігри, дискусії, диспути, виконання творчих завдань, створення учнями власних макетів газет, радіо- відеосюжетів та їхнє обговорення. Наприклад, учням подобається створювати макети газетної шпальти: спочатку вони їх складають, як пазли, з готового видрукуваного матеріалу (укладають світлини, тексти тощо), а вже потім самі формують макет за власною тематикою. Паралельно відбувається обговорення того, як зміни у розміщенні матеріалу впливають на сприйняття інформації, яка у ньому міститься. Здійснюється також словникова робота – аналіз мовленнєвих помилок.

Медіа-освіта навчає адекватному сприйняттю будь-якої інформації, навіть тієї, яка має відношення до стосунків школярів із однолітками. Наша мета – не зробити дітей експертами з медіа-технологій, а розширити їхній світогляд. Я часто повторюю дітям, що коли ми зустрічаємо в житті підлу, озлоблену людину, не варто сприймати її як погану людину. Це просто обмежена людина. Вона не бачить світ у  його барвах, і через це її варто пожаліти. Ми зацікавлені в тому, щоб діти збагачували своє бачення, щоб вміли бачити життєве розмаїття. Сучасні засоби масової комунікації дуже обмежують світобачення дітей. Дитина сидить у соціальних мережах, де у неї в «друзях» 500-1000 осіб. Відтак, у дитини виникає ілюзія, що у неї безліч друзів, хоча листується вона з трьома-чотирма з них, а в реальності може бути взагалі самотньою. Обмеженість нищить особистість. І завдання медіа-освіти – не тільки навчити дитину орієнтуватися в морі інформації, але й бачити світ у всій його повноті, у всіх барвах.

  Відомо, що найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка одночасно впливає на кілька органів чуття, і запам'ятовується вона тим краще і міцніше, чим більше каналів сприймання було активізовано. Я.А.Коменський зазначав: «...Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями... усе, що тільки можна, давати для сприймання чуттям, а саме: видиме - для  сприймання зором,  чутне - слухом,  запахи - нюхом, доступне дотикові - через дотик....».

Цікавим форматом спілкування вчителя й учня, учнів між собою є веб-сторінка або блог в Інтернеті, на якому розміщено не тільки звичайні текстові повідомлення, а й зображення, мультимедійні об’єкти. У навчанні мови та літератури блоги і веб-сайти використовуються з метою надання додаткового інформаційного ресурсу, подання учнівських творчих робіт на конкурси, олімпіади, створення інтерактивної газети, журналу тощо.

Одним із способів розвитку пізнавальної активності учнів є використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищувати активність і привертати увагу учнів до навчання. Науково-педагогічна література подає різноманітні мультимедійні жанри:

·       медіа-урок;

·       самодиктант;

·       тестові завдання;

·       медіапроект;

·       творчі презентації;

·       віртуальні екскурсії;

·       літературний портрет;

·       динамічні таблиці;

Тестові завдання вдало можна формувати на інтерактивній дошці. Їх зручно використовувати під час тематичного оцінювання, аудіювання, тощо.

Літературний портрет – це мультимедійний продукт, що містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний і текстовий матеріал, аудіо- та відео фрагменти, скомпоновані у послідовному порядку, що дає змогу вчителю найбільш повно і яскраво розповісти учням про життєвий і творчий шлях письменника.

Самодиктант – давно відома форма перевірки знань, проте у мультимедійному форматі вона працює набагато ефективніше. На дошці – текст із пропущеними буквами та розділовими знаками (бажано, щоб у кожного учня був такий самий друкований текст). У процесі роботи учні пояснюють вживання букв і розділових знаків, роблячи на дошці  відповідні записи. Таким чином, економиться час на необхідності записувати текст у зошити, увага класу концентрується лише на досягненні мети, поставленої вчителем на уроці – перевірити вміння і навички учнів застосовувати ті чи інші правила.

Як бачимо, використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання є однією із важливих умов підвищення якості сучасної філологічної освіти. Віртуальний навчальний простір – широкий і багатогранний, і кожний учитель може тут реалізувати власне бачення уроку, виявити творчість і фахову майстерність. Думаю, така організація навчального процесу має стати реальністю уже сьогодні за умови, що держава повернеться обличчям до загальноосвітніх шкіл і забезпечить усіх учнів і вчителів комп’ютерами, інтерактивними дошками, вільним доступом до всесвітньої мережі Інтернет.